Оксана вже тримала ручку двері на кухню, щоб зайти. Але розмова, яка велася по іншу сторону, спершу насторожила, а потім до сліз прикро вразила жінку. Чоловік розмовляв з дочкою

— Папа, на українську на післязавтра нам потрібно написати твір про роботу одного з батьків. Я про тебе напишу, бо ти — учитель. А що про маму писати? Вона ходить протягом всього дня по тролейбусу, квитки продає. Хіба це робота?

Що було далі, Оксана не чула. Вона тихенько відпустила дверну ручку і пішла в свою кімнату. Ніяк не могла збагнути тільки що почутого. Вона ж так старається для них, для своєї сім’ї, яку любить понад усе. У вікнах її кімнати світло завжди горить ще задовго до того, як «прокидається» містечко. Щоранку вона готує сніданок чоловікові і донечці. Поки вони ще сплять, одягається і йде на роботу.

А потім за весь день находиться по тролейбусу, наслухається брудних, лайливих слів від п’яних і невихованих пасажирів. Увечері вдома її чекає гора немитого посуду і брудного одягу. І так кожен день крутиться, як білка в колесі. Вона ж для них, найдорожчих, старається. А тут дочка-чотирикласниця заявляє, що мама на роботі нічого не робить. Оксані до болю і крику було прикро.

Жінка лягла спати, не вечеряла. Їй ніяк не виходили з голови слова дочки. Вона не звинувачувала Софійку, вона себе картала. Тому що дійсно, з дипломом про вищу педагогічну освіту Оксана працює кондуктором в тролейбусі.

Можливо, помилку зробила тоді, коли поступилася вільною в відділі освіти вакантною посадою вчителя своєму чоловікові. Думала, так буде краще. Оскільки Софійці на той час було майже три рочки, Оксана продовжила декретну відпустку по догляду за дочкою до шести років. А коли дочка пішла в перший клас, виявилася в списках безробітних. Ось і запропонували їй роботу кондуктора, поки щось за фахом підшукають. Думала, через місяць-два піде в школу вчити учнів. Але ось уже чотири роки вона не може вирватися з цього замкнутого кола. Може, дочка і права, кажучи так про мамину професію? Але чому так гірко у Оксани на душі ?!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дочка сказала матері: «Ти до нас не приходь поки …Спасибі, звичайно, за все, що ти робиш, але поки не приходь»

Вранці здивувалася, коли в порозі побачила сонну дочку і чоловіка. Оксана зробила вигляд, як це не було важко, що не чула і нічого не знає про вчорашню неприємну розмову, і запитала:

— Чому ти так рано прокинулася, ще рано в школу?

— Вона не йде сьогодні на уроки, — випередив дочку тато. — Софійка йде з тобою на роботу, тому що повинна написати про твою професію твір.

Оксана була зворушена вчинком чоловіка. Вона здогадалася, що вчорашня його розмова з дочкою не завершилася на почутому нею, а була довгою і непростою. Протягом усього дня Софійка уважно стежила за мамою, допомагала їй роздавати квитки пасажирам. Повернулася дівчинка додому втомлена, але допомогла мамі приготувати вечерю і, помивши посуд, відразу ж взялася за написання твору з української мови.

Твір Софійки, особливо його кінцівку, вчителька визнала найкращим серед усіх інших. І зачитала уривок з нього:«Моя матуся багато працює. Поки ми з татом ще дивимося кольорові сни, вона готує нам сніданок і поспішає на роботу. Раніше я вважала мамину роботу нудною і нецікавою, поки не провела з нею весь робочий день. Тільки одного не розумію: де стільки сил і енергії бере мама, незважаючи на свою щоденну втому ?! Мабуть, секрет в маминій безкорисливій і щирій любові, яка нічого не вимагає натомість. Я так люблю свою матусю, адже бути хорошою мамою — найбільш гідна професія! »

Джерело